Історія справи

Постанова ВСУ від 21.01.2014 року у справі №21-479а13

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України (далі - ДМСУ), Ягодинської митниці ДМСУ (далі - Митниця) про поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати накази ДМСУ від 17 квітня 2012 року № 831-к та Митниці від 18 квітня 2012 року № 365-к у частині припинення перебування його на державній службі в митних органах України з підстави порушення ним Присяги державного службовця (далі - Присяга), поновити на посаді заступника начальника митного поста «Дольськ» Митниці та стягнути з Митниці на його користь середній заробіток за період вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що звільнення його з посади за порушення Присяги є неправомірним, а дії щодо прийняття зазначених наказів - незаконними, виданими всупереч чинному законодавству України і такими, що підлягають скасуванню, оскільки його було звільнено всупереч статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Статут). Вважає, що порушення Присяги не допускав.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 31 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 3 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовив виходячи із того, що мало місце неналежне виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, яке виразилось у непроведенні аналізу митної та ринкової вартості на зазначений вище товар; невиявленні невідповідності вартості та обсягу вивезеного товару, придбаного за раніше ввезені фізичними особами нерезидентами грошові кошти. Крім того, ОСОБА_1 не проконтролював забезпечення вивезення з України відповідної та належної кількості товару до сум попередньо ввезених коштів і не вніс інформацію до баз даних, тобто порушив вимоги нормативно-правових актів, які регламентують порядок пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування пункту 6 частини першої статті 30 Закону

№ 3723-XII, МК в частині непроведення мінімуму митних процедур, порушення норм Закону № 3723-XII, вимог Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої спільним наказом Адміністрації Державної прикордонної служби, ДМСУ від 11 червня 2008 року № 505/642 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2008 року за № 753/15444; далі - Технологія).

На обґрунтування заяви позивач додав копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року (№ К/800/4161/13) та постанов цього суду від 11 вересня 2013 (№№ К/9991/65356/12, К/9991/77724/12), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року (№ К/800/4161/13) суд касаційної інстанції, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про неправомірність припинення державної служби позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII за порушення особою вимог статей МК, посадової інструкції в частині непроведення мінімуму митних процедур, оскільки державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

У постановах Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2013 року (№№ К/9991/65356/12, К/9991/77724/12) цей суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову особи та задовольняючи її позовні вимоги, також зазначив, що припинення державної служби позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону

№ 3723-XII за порушення ним вимог статей МК, посадової інструкції в частині непроведення мінімуму митних процедур є неправомірним, оскільки державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 3 вересня 2013 року у справі, про перегляд якої подано заяву, цей суд, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, також зазначив, що умисні триваючі несумлінні виконання позивачем своїх службових обов'язків, зокрема порушення ним МК в частині непроведення мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи та норм Закону № 3723-XII (статей 3, 5, 10, 11, 17), вимог Технології, Інструкції із здійснення митного контролю та митного оформлення в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженого наказом ДМСУ від 14 грудня 2010 року № 1473, Інструкції із здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів у пунктах пропуску Митниці, затвердженої наказом Митниці від 7 травня 2009 року № 237, Блок-схеми порядку внесення інформації про транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України в пунктах пропуску в зоні діяльності Митниці, Програми «Інспектор-2006» Департамента митних інформаційних технологій та статистики 145-14 95-1, посадової інструкції головного інспектора митного поста «Дольськ» Митниці, як було встановлено в ході ретельної службової перевірки, мають ознаки порушення Присяги. Такі дії позивача є наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця як суб'єкта зі спеціальним статусом, суперечить покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу, а отже, унеможливлює подальше виконання позивачем своїх службових обов'язків. Таким чином, звільнення позивача не є видом застосування до нього дисциплінарного стягнення, а є наслідком порушення ним Присяги, що становить самостійну підставу припинення державної служби, встановлену Законом № 3723-XII.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку про неоднакове застосування цим судом пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 413 МК посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.

Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Зокрема, у частині другій статті 17 Закону № 3723-XII наведено текст Присяги: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно зі статтею 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII.

Відповідно до частини другої статті 410 зазначеного Кодексу у митній службі України діє Статут, який затверджується законом.

В абзаці першому преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

При цьому в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону № 3723-XII.

Відповідно до статті 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 31 Статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Системний аналіз спеціальних і загальних норм права, наведених у статті 21, частині першій статті 22, статті 31 Статуту, статтях 14, 17, 30 Закону

№ 3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині другій статті 22 Статуту, частині другій статті 9 Закону № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення. У пункті 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, МК, а в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII. Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Норми Закону № 3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту, оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби України дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.

При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Припинення державної служби за порушення Присяги може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Відповідно до частини першої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд задовольняє заяву у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Оскільки при вирішенні цієї справи суд касаційної інстанції допустив неоднакове та неправильне застосування норм матеріального права, то ухвала Вищого адміністративного суду України від 3 вересня 2013 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Заява ОСОБА_1, у якій він просить Верховний Суд України скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, задоволенню не підлягає. Установивши помилковість висновків суду касаційної інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не може прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 243 КАС Верховний Суд України не наділений повноваженнями щодо скасування чи зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 вересня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді:М.Б. ГусакО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький